Цю сторінку схвалено
Коли милі твої очі
Мене звали на коханнячко,
Прилинь човном серед ночі
У той захисток, коханочко,
Де в воді зірки горять…
Там ми будем розмовлять.
Вельгавен
***
Страшно буря завиває,
Поборотись виклика;
Море стогне, море грає,
Наче смілого гука.
Та чи стане в тебе духу
Під негоду, завірюху
Керувати проти хвиль,
Що так плещуть відусіль?
Як орел той, розправ крила,
В саме пекло поринай:
Силу ночі твоя сила
Переважить — починай!
Чув — завзятим бог владає?
Кинувсь? Хвиля затихає,
Зоря сяє золота;
Онде берег, он — мета!
