З Рилєєва
Де ті любі сни дитини?
Насувають інші дні,
Тяжкий жереб самотини
В мирі випався мені.
Тьму таємну рано дуже
Грізний досвід розігнав;
Вельми рано, щирий друже,
Серце людське я пізнав.
Страшно жити без відради,
Чужим бути між свома;
А страшніш тієї стради —
Гола істина ума.
Дума гадиною в'ється;
Я тиняюсь округи;
Божий світ давно здається
Пристановищем нудьги.
Сумом тиснуть стрічі всюди…
Що вбачається мені?
Або скляклі трупи — люди,
Або діти навісні.
|
II. СПОВІДЬ НАЛИВАЙКА Ні, отче праведний, шкода! |
