Сторінка:Павло Грабовський. З чужого поля (1895).djvu/41

З Губера

 

^*_*^*

Тяжко жити; зникли сили;
 Рветься грудь моя.
Люте горе до могили
 Чи дотерплю я?

Вже б давно пора спочити,
 Час заснуть костям;
Досить мук зазнав на світі,
 Час заснуть страстям.

Чи діждуся? В домовині
 Одітхнув би я;
Стихла б, може, в самотині
 І журба моя!

З Полежаєва

 

I. СПІВ ІРОКЕЗЦЯ

Я умру! На поталу катам
Незахищене тіло віддам!
 Байдуже ті кати
 Для потіхи дітей —
 Розпочнуть від костей
 Мої жили тягти;
 На шматки розітнуть
 І в нарузі швирнуть!
Стерплю все! Не дам стогону їм,
Не рухну навіть чолом моїм;
 А як дуб віковий,
 Що стріла не лама,
 Твердо — скеля сама,
 Стріну скін світовий
 І, як мужі-борці,
 Перейду між мерці.
В товаристві безтіло-живім
Про загибель свою оповім.