Цю сторінку схвалено
З Омулевського
ПІСНІ СИБІРЯКА
I
Божий день — нудьга та зради,
Відчуваєш серцем гидь…
Та з якої, брате, ради
Сумувать заздалегідь?
Божий день назустріч муки;
Зате стануть розумніш
Через досвід наші внуки,
Ніж батьки були давніш.
Жизнь — живому; смерть — могилі;
Вгору водам не текти…
Так не тьмі, не хижій силі
Спільний труд перемогти!
II
Не йму я снам, але бува:
В химерних мріях серед ночі
Так ярко, живо так сплива
Край незабутній перед очі.
Кругом панує вільний труд,
Бо то вже край — не край загнання,
На віки вічні збувся люд
Години тяжкого конання.
На сни, мовляв, не потурай:
А рад я снам отим без міри,
Бо міцно вірую в свій край,
Як неньці йме дитина віри.
III
Вихром під час непогоди
Кида до нас здалеки
Птах надзвичайної вроди, —
Сміливі жваві пташки.
