Цю сторінку схвалено
Нерозумне теля.
Малоє теля зъ вола насмѣхалось,
Що той у плузѣ тяжкому стогнавъ.
Та незабаромъ слёзами вмывалось:
Во̂лъ оставъ воломъ, теля рѣзникъ взявъ…
Коса.
Коса траву вытинала;
И ще ѣѣ докоряла.
А прійшло ся: коса въ камѣнь —
„Дзень!“ и гордо̂й кажуть: амѣнь!
Петрусь на лавцѣ.
На лавцѣ ставъ Петрусь и пышно величавъ ся.
Якій великій, бачь! Та разомъ похиливъ ся,
Поваживъ ся, хибнувсь, на землю поваливъ ся,
Й зъ великого Петра — малый Петрусь оставъ ся.
Мѣхуръ.
Плыве мѣхуръ по водѣ,
Чомъ не потопає?
Бо порожный! — И дурному
Такожь такъ буває.
