казує вчене мыша, розповѣдає зъ нащада свѣта… высунулась зъ дѣры… а ко̂тъ — цапъ! тай зъѣвъ ученого!
Дурный мудрує —
Лиха не впильнує.
Въ чистому зеркалѣ воды побачивъ себе олень. Роги єму дуже сподобались и ввесь складъ; лише тонки̂ и сухи̂ ноги не прійшлись єму до вподобы.
— Колибъ у друге родивъ ся — каже — не бравъ бы сихъ но̂гъ зовсѣмъ, таки̂ погани̂! а роги выбравъ бы въ двоє бо̂льши̂. А тутъ якъ загуде, якъ закричить щось, стрѣльба, трубы, гавкъ и лай, трохи оленеви духу стало.
Не оглядаючись — на втѣкача, та въ лѣсъ! Еге, не такъ то! Ноги неслибъ стрѣлою, такъ проклятущи̂ роги заваджають. Ледви утѣкъ зъ душею. Якже выбравъ ся на свободу: — Теперь я не дурень — каже — Знати му святу правду:
Красши̂ швыдки̂ ноги,
Чимъ найдовши̂ роги.
