Добре тому Башкиреви, на ввесь повіт добре! Земель в його не міряно, слуг у його не злїчено. Через увесь повіт розіслали ся його лани широкополі, виграючи на сонцї, запашними степами, хвилюючи колосистим житом, пшеницею. Буйні лїси поперетинали його маєтки і вздовш і вширш і впоперек; широкоплесі стави та озера порозлягали ся в затишних балках, по низах, мов задля того, щоб ясне сонце й синє небо по всяк час любували ся, та видивляли ся у їх чистих, прозорих водах, щоб водяна прохолода одволожувала сухе запашне повітрє й напувала цїлющою росою і без того родючу силу землї. А як гарно та весело по маєтках пана Башкиря! Співучі пташки цїле лїто не вгавають у його садках-лїсах; табуни коний, череди скоту, отари овець оголошують своїм гуком вільне повітрє степів. Куди не глянь, куди не подиви ся ― всюди благодать божа, статок і достаток.
Тільки по його селах чогось сумно та нудно. Невеличкі людські оселї пороскидали ся то сям, то там, мов ховали ся одна від одної,
