Ця сторінка вичитана
— 126 —
сання, щоб перевести дух, перед його очима носились одне за одним — ордени, вище місце, і усміхалася чудовна постать багачки-жінки. Шестірний і собі усміхався, вилискував своїми тонкими зубами й, забуваючи про неміч, мерщій хапався за перо, і писав-писав, аж перо рипіло-гарчало.
*
А в тюрмі одно тужила, одно голосила сумна Жукова пісня…
Кінець.
