|
I.
СЛОВЦЕ ДО СТАРОРУСЬКИХ НАРОДОВИКІВ
на Появ Позиченои Кобзи
Тим часом як, патрийотизму повні.
Ви дбаете про слово рідне нам.
Слова чужі, художливо кунштовні,
Я на корисьть готую землякам.
«Сокровище благих», нехай вони розмають
Козацького завзятьтя тьму пъяну
И письмакам правдивим помагають
Бороти лжи владику, Сатану.
Вузенько Русь ми звикли розуміти.
И творимо ійи собі с казок...
Химерного письмацтва хирьні діти.
Ми б узяли хоч Німця на зразок.
Він рідну фалш письменницьку покинув.
И прихиливсь до Кгреків та Римлян.
Широкою рікою правди плинув.
Простуючи в науки окейан.
О кобзо! ти, що в Німця позичали
Не раз, не два Славянські главарі!
Зневаж, забудь усе, що нам сьпівали
Пъяні як ніч козацькі кобзарі.
| 
