Перейти до вмісту

Сторінка:Пантелеймон Куліш. Позичена кобза. Переспіви чужомовних співів (1897).djvu/9

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
I.
СЛОВЦЕ ДО СТАРОРУСЬКИХ НАРОДОВИКІВ
на Появ Позиченои Кобзи

Тим часом як, патрийотизму повні.
 Ви дбаете про слово рідне нам.
Слова чужі, художливо кунштовні,
 Я на корисьть готую землякам.


«Сокровище благих», нехай вони розмають
 Козацького завзятьтя тьму пъяну
И письмакам правдивим помагають
 Бороти лжи владику, Сатану.


Вузенько Русь ми звикли розуміти.
 И творимо ійи собі с казок...
Химерного письмацтва хирьні діти.
 Ми б узяли хоч Німця на зразок.


Він рідну фалш письменницьку покинув.
 И прихиливсь до Кгреків та Римлян.
Широкою рікою правди плинув.
 Простуючи в науки окейан.


О кобзо! ти, що в Німця позичали
 Не раз, не два Славянські главарі!
Зневаж, забудь усе, що нам сьпівали
 Пъяні як ніч козацькі кобзарі.