тив, що в тих оповіднях було більше працї Опанаса нїж його жінки Марії, котра знала добре лише житє панів та панночок, про яке точно уміла розповідати свому мужеви, а яке також списане в повістях Марка Вовчка.
Опанас відтак перебував на ріжних державних посадах: в Немирові (до р. 1859), в Чернигові, в Новгородї Сїверськім (1862 р.), а р. 1866 захорувавши перебув в Сосници під Черниговом. Вкінци опинив ся він в шпитали в Чернигові (1867), де він і умер 1. вересня. Його жінка однак виїхала враз з сином за границю ще в р. 1859 тай більше не вертала, а перебувала найперше в Дрезднї, звідки листувала ся з Шевченком, а опісля в Парижи. З Парижа посилала Марія деякі листи, в котрих описує тамошне житє. Коли відтак Опанас помер не діждавши ся повороту нї своєї жінки, нї сина, тодї замовк і „Марко Вовчок”, т. зн. більше вже жадних оповідань не писала Марія. Отже се вказує, що не она, а Опанас був автором тих оповідань. Надто инші працї Опанаса потверджують ту гадку. Він мав великий збірник народних приказок, який передав Номисови (Симонови), а сей видрукував частину в Петербурзї р. 1864. Відтак займав ся Опанас народними піснями і музикою та зладив музику до оперети Котляревського „Наталка Полтавка” і до драматичного твору Кирила Тополі п. з. „Чари”.
Се вказує, що Опанас від молодечих лїт мусїв зносити ся з народом, а вслїд за тим по-
