Сторінка:Петрів Спомини з часів української революції 1 1927.djvu/103

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

протилежне, представляє деяких її членів, зокрема оцього виразного селянина, яким був Одинець та ще якогось робітника, які входили до цілої низки комісій. Крім того голова Центральної Ради каже, що справжнє облича цього революційного парляменту нам виявить діяльність контрольованих ним Ґенеральних Секретарів. Після того передає голос останнім.

Перший говорить Порш, який зясовує, що Секретаріят Військових Справ іде щиро назустріч демократичним гаслам і бажанням народніх мас України та прямує до осягнення як найскоршого спокою, тому оголошена ним частинна демобілізація Південно-Західнього фронту, зменшує кількість частин; також проводиться демократизація армії і т. д. Все те, що ми вже нераз чули на мітінґах. Я слідив те вражіння, яке ця промова робила на гайдамаків і бачив здивовані погляди, бо так не підходила дійсність: ця безпереривна стрілянина у самій столиці, ця невпинна загроза зі всіх боків, до цих паціфистично плаксивих слів. Зокрема це було дивне нам, тим, що не залишили зброї в переконанню, що в революційні часи тільки вона може бути рішучим арґументом. І ставав зрозумілим той „нейтралітет“, якого трималися сердюки Центральної Ради.

Промова секретаря земельних справ зробила ліпше вражіння і її вислухано уважно, з жагучою цікавістю.

За цим секретарем промовляв селянин Одинець, за ним якийсь робітник, але у всіх цих промовах ще не було відповіди на головне для нас питання: хто з ким і за що бється в Київі.