У підготовці тієї виправи взяв участь так званий „Офіцирський професійний союз“.
Ініціятиву до цього союзу дала певна ґрупа старшин, яку зорганізував полковник Новосільців, бувший член першої Російської Думи — партійна людина, що належав до К. Д. партії.
Союз мав нібито захищати професійні інтереси старшин і нібито мав обєднувати військових професіоналів, але в нього увійшли майже самі старшини резерви, які і на думці не мали продовжувати після війни свою професійну діяльність.
Отже сам голова „Союзу“ старшина запасу полковник Новосільців, і його активні члени взяли активну участь у рядах тих військ, що йшли на Петроград, а тим самим скомпромітували все старшинство перед масами мужви, що була за „Савєтом рабочіх і салдатскіх дєпутатоф.“
У цій колізії дуже ориґінальне було становище свідомих Українців.
Вони не були за Тимчасовим Урядом, бо вважали своєю владою Центральну Раду, але комітети катеґорично зачислювали останню тільки до філій ненависного їм уряду — певної відміни вияву буржуазної стихії.
Тому Українці стояли самі поміж тими двома змагаючимися силами й мусіли в своїй єдности шукати порятунку.
Українці в складі корпусу, на початку революції, не творили своїх окремих військових організацій на зразок комітетів, тільки поодиноко входили як виборні до складу їх, при чому не було майже жадного російського комітету, в якому не було б декількох Українців. Якраз оте почуття територіяль-
