Сторінка:Плужник Рання осінь 1927.pdf/24

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Де забарився ти, вечоре милий?
Очі в журі за тобою,
Груди без тебе спочити не вміли,
Думи юрбою…

Кожна з них ятрить негоїсті рани, —
Тільки в мені себе вилий!
 Де забаривсь ти, спочинку жаданий,
Вечоре милий?