Сторінка:Плужник Рання осінь 1927.pdf/27

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Яка нудьга мережити рядки…
Дарма, що жар думок у них розлитий!..
Поетів дар (як всі дари гіркий) —
Всю недоцільність віршів розуміти.

Візьмись вогнем, — і раптом прохолонь,
Засхни чорнилом на якомусь вірші…
Чудний вогонь! —
Щоб не сказати гірше…