Сторінка:Плужник Рання осінь 1927.pdf/33

Мрії від серця відтяв, —
Корінь виснажують віти.
…Мало прожити життя, —
Треба життя зрозуміти.

Може й поети лиш ті,
Що за юнацтва вже сиві…
…Мрії-ж мої золоті,
Мрії-ж мої нещасливі!