Сторінка:Плужник Рання осінь 1927.pdf/48

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Ой, гудуть, дзвенять міцні вітрила,
Все буйніший вітер верховин…
…Не одна, мабуть, сьогодні мила
Цілу ніч не склонить голови…

Не одна над море вийде мати,
Материнську долю клянучи,
Молодого сина виглядати,
З темної безодні уночі!

А в безодні — тільки піна біла,
Вище й вище кожен вал новий…
…Ой гудуть, дзвенять старі вітрила,
Не вщухає вітер верховий!