Привів Циган його в кузню
Межи Циганята.
— Скидай, каже, леве, шкуру,
Отсе моя хата!
Лев скидає йому шкуру,
Кузню оглядає;
Аж Циганя із-під вугля
Штабу витягає.
Розпалилась тая штаба,
Сьвітить і мілїє,
Розкидає з себе іскри…
Жаром червонїє…
Поглядає лев на штабу:
„Що то, — каже, — брате?”
— А попробуй, Циган каже.
То сам будеш знати!
Як хватив ся лев за штабу —
Боже, твоя воля!
Завертїв ся, замотав ся,
Та кулею в поле!…
„Нехай же їм сто чортяків!”
Каже коло лїса:
Щоби трошки ще потримав,
То-б згорів до біса…”
