І порося — як підсвинок,
Та ще й з хроном в ротї…
Несе бідний, тай спіткнув ся
У самім болотї.
І схибнулись нові ночви,
Затряслось сьвячене,
І в болото покотилось
Порося печене.
Глянув мужик на болото,
Посвистав до лиха,
Відвернув ся, на бік плюнув
Тай промовив з-тиха:
„Та свиня таки свинею!
Правду кажуть люде:
Сьвяти її, хрести її, —
Все свинею буде!”