Цю сторінку схвалено
МАЛЕНЬКІЙ МАРЯНІ.
Рости, рости, моя пташко,
Мій маковий цвіте!
Розвивайся, поки твоє
Серце не розбите,
5Поки люди не дознали
Тихої долини!…
Дознаються — пограються,
Засушать тай кинуть.
Ані літа молодії,
10Повиті красою,
Ні карії оченята,
Умиті сльозою,
Ані серце твоє тихе,
Добреє дівоче
15Не заступить,не закриє
Неситії очі:
Найдуть злії, та й окрадуть…
І тебе убогу
Кинуть в пекло… Замучишся
20І прокленеш Бога.
Не цвіти ж, мій цвіте новий,
Нерозвитий цвіте!
Зовянь тихо, поки твоє
Серце не розбите!
1845. 20. XII.
Вюнища.
