До зірниці із криниці,
Виносила збрую — шаблю золотую
30І рушницю-гаківницю.
Випровожала три поля, три милі,
Прощалася при долині,
Дарувала шиту шовками хустину,
Щоб згадував на чужині.
35 Ой, хустино-хустиночко,
Мережана-шита!
Тілько й слави козацької —
Сіделечко вкрити!
Вернулася, журилася,
40На шлях битий дивилася,
Квітчалася, прибиралась,
Що-день Божий сподівалась,
А в неділеньку ходила
Виглядати на могилу.
45 Мина́ літо, мина́ й друге;
А на третє — линуть
Преславнії компанійці
В свою Україну.
Іде військо, іде й друге,
50 А за третім стиха —
Не дивися, безталанна! —
Везуть тобі лихо:
Везуть труну мальовану,
Китайкою криту,
55 А за нею з старшиною
Іде в чорній свиті
Сам полковник компанійський,
Характерник з Січі;
За ним ідуть есаули,
60 Та плачуть, ідучи.
Несуть пани есаули
Козацькую збрую:
