Ця сторінка вичитана
***
Якби з ким сісти хліба з'їсти,
Промовить слово, то воно б,
Хоч і якнебудь на сім світі,
А все б таки якось жилось.
5Та ба! Нема з ким. Світ широкий,
Людей чимало на землі…
А доведеться одиноким
В холодній хаті кривобокій
Або під тином простягтись.
10Або… Ні. Треба одружитись,
Хоча б на чортовій сестрі!
Бо доведеться одуріть
В самотині. Пшениця, жито
На добрім сіялись лану,
15А люди так собі пожнуть
І скажуть: — десь його убито,
Сердешного, на чужині… —
О горе, горенько мені!
1860. 4. XI.
С.-Петербург
