Ця сторінка вичитана
***
Якось то йдучи уночі
Понад Невою… Та йдучи,
Міркую сам собі з собою:
— Якби то, думаю, якби
5Не похилилися раби…
То не стояло б над Невою
Оцих осквернених палат!
Була б сестра, і був би брат.
А то… нема тепер нічого,
10Ні Бога навіть, ні півбога.
Псарі з псарятами царять,
А ми, дотепні доїзжачі,
Хортів годуємо та плачем. —
Отак то я собі вночі,
15Понад Невою ідучи,
Гарненько думав. І не бачу,
Що з того боку, мов із ями,
Очима лупа кошеня —
А то два ліхтаря горять
20Коло апостольської брами. —
Я схаменувся, осінивсь
Святим хрестом і тричі плюнув,
Та й знову думать заходивсь
Про те ж таки, що й перше думав.
1860. 13. XI.
С.-Петербург
