Ця сторінка вичитана
***
Росли укупочці, зросли;
Сміятись, гратись перестали.
Неначе й справді розійшлись!…
Зійшлись незабаром. Побрались;
5І тихо, весело прийшли,
Душею-серцем неповинні,
Аж до самої домовини.
А між людьми ж вони жили!
Подай же й нам, всещедрий Боже!
10Отак цвісти, отак рости,
Так одружитися і йти,
Не сварячись в тяжкій дорозі,
На той світ тихий перейти.
Не плач, не вопль, не скрежет зуба —
15Любов безвічную, сугубу
На той світ тихий принести.
1860. 25. VI.
С.-Петербург
