На уряді у Гадячі К. Бурляй пробув, мабуть, впритул до ліквідації полку як військово-територіальної одиниці (приблизно осінь 1649 р.). Козацький реєстр 1649 р. вже не фіксує присутність колишнього полковника в місті.
Нахил К. Бурляя до військової справи, вміння тонко орієнтуватись в оперативно-тактичній обстановці та чітко виконувати накази командувача, а також особиста хоробрість повною мірою проявилися під час битви під Збаражем (1649). Як зазначає В. Коховський, у перший день штурму козаки К. Бурляя завдали удару по слабшій ланці оборони ворога. Вони зайшли від ставу, де фортифікаційні споруди ше не були завершені, й напали на угорську піхоту. Зім ятий ворог відступив, і К. Бурляй, захопивши вал, мав розвинути успіх далі. Але ситуацію для польського війська врятувало свіже підкріплення, якому вдалося стримати козаків та завдати їм чималих втрат. Полковник С. Мрозовський, шо підійшов на допомогу, застав підрозділ К. Бурляя вже відступаючим і не зумів виправити становище. Останній, за версією В. Коховського, був убитий.
На загибелі гадяцького полковника, некритично сприйнявши свідчення наведеного автора, наголошував М. Максимович. У 70-ті рр. нашого століття помилковий погляд всупереч введеним до обігу джерелам та сталій історіографічній традиції відроджено Ю. Гаєцьким. Тим часом у Реєстрі 1649 р. К. Бурляй вписаний до Медведівської сотні Чигиринського полку, а в 1653 й 1655 рр. вирушає у складі посольств до Москви і Швеції. А відтак, очевидно, недалекою від істини є думка О. Апанович про те, шо він відбувся під Збаражем тяжким пораненням.
Надалі К. Бурляй перебуває в Медведівській сотні. Через шість років знаходимо його там на уряді сотника. Водночас випадіння з лав полкової старшини у даному разі зовсім не означало відсторонення від найближчого оточення гетьмана. К. Бурляй залишається впливовим соратником Б. Хмельниць-
