До №-ра I-го. Книжка цьа вже зкінчалась в печатні, коли појавивсь кінець праці д. Костомарова «Мазепа» (Русская Мысль, 1882, XI–XII). Там росказана рујіна Січі 1809 р. по незвісним доси джерелам, між инчим по листу кошового Стефаненка до гетьм. Скоропадського в 1710 р. Цеј лист појасньа ті вірші пісні №-ра I-го, котрі натьакајуть на обманство Галагана.
Коли запорозці, побачивши віјсько Галаганове, подумали, шчо то јде поміч од татар, і вијшли з Січі, а потім, вбачивши помилку, заметушились, а царське віјсько вскочило в город, — Галаган кричав «кладіть оружьжьа, сдавајтесь, всім буде помилуваньньа!» ј присьагав на тому. Вијшло ж инакше. Стефаненко писав: «…тое учинилося у насъ въ Сѣчи, где по присязѣ Кгалагановои и московськои товариству нашему головы луплено, шію до плахи рубано, вѣшано и иные тиранскіе смерти задавано а надто що и въ поганствѣ за древнихъ мучителей не поводилося мертвыхъ изъ гробовъ многихъ не тилко товариства, но и ченцовъ откопувано, головы онымъ утинано, шкуры луплено и вѣшано». Про дальші поступки Галагана на степах січових тој лист росказује: «…ненасытившися такового душепагубного прибытку, а заостривши сердце свое жаломъ сатанинскимъ, чатами единомышленныхъ людей въ Тернувцѣ и по иныхъ годностяхъ и урочищахъ працею кровавою на добычахъ звѣриныхъ козаковъ невинныхъ въ московскіе тиранные безцѣнно запродалъ руки. И тотъ своего безчеловѣчія не престаючи, посылаетъ своихъ къ нимъ шиѣговъ и конѣ займати злодѣевъ и всякіе подступки чинити легкомысленныхъ людей, яко теди всякіе утиски, кривды и неволи людемъ украинскимъ за поводомъ и причиною его помянутого безбожника Кгалагана нанеслося. (Р. М. 1882, XI, 127). Знов не можемо не пожалкувати, шчо цеј лист не напечатаниј цілком.
