Ця сторінка вичитана
ј турками.[1] І до наших часів, коли стали печатати мужицькі пісні, најбільш збереглись на Украјіні з пісень про громадськи справи, — власне ті пісні, котрі говорьать про турків і татар і котрі зложені були шче в XVI і в початку XVII ст., коли шче не раніщче.[2] В XVII ст. стан Украјіни дуже змінивсьа. Післьа 1569 р. коли Украјіну всьу прилучено просто до Корони Польськојі, а надто післка 1596 р., коли архијерејі украјінські приступили в уніју (спілку) з церквоју римськоју, украјінське панство ј велика частина письменних льудеј зпольачились, з чого вијшла віјна між украјінцами ј цими
- ↑ Јак на примір вкажемо на пісньу про Бајду, котру можна почути скрізь од Карпатів до Дону (у Антонов и Драгом. I, № 40 напечатано 11 варјантів; в нас шче јесть 6). Так же розширена ј пісньа про полон Коваленка (Ант. и др., I, № 25).
- ↑ До тих пісень і псальмів, котрі напечатані в I т. «Истор. Пѣсен. Малор. Нарола», треба прибавити шче: a) псальму про сокола в неволі ј Івана Богословцьа, варјанти котројі напечатані д. Костомаровим в «Бесѣдѣ» 1872, № XI, 14–16 і в Зап. Югозап. Отд. Руск. Географ. Общества I, (Думы и Пѣсни кобзаря Остапа Вересая. 16–18); у нас јесть два варјанти, зап. в лохв. повіті полт. губ. b) другу про Вдовиченка-Коновченка, напечат. в Максимовича, Укр. Нар. Пѣсни, 1834, 51–57 (2 вар.) idem. 1849, № 19. Шашкев., Русалка Днѣстровая, 1834. 11. Pauli, Pieśni Ludu Ruskiego w Galizyi I, 155. Лукашевича, Малор. и Червонор. пѣсни и думы. 1836, 36–47 Метлинск. Нар. Южнор. Пѣсни, 413–424 (2 вар.); Головацк. Нар, Пѣсни Галицкой и Угорской Руси, I, 9–12; в Кіевск. Телегр. 1873, № 59, в Руліковського, Zbiór Wiadomości do Antropolog. kraјow., wyd. Akad. Krak. III, 136–139. Д. Костомаров, в статьті «Истор. козач. въ памятникахъ нар. южноруск. пѣс. творчества», Русск. Мысль 1880, Февр., 18–29 приводить частини шче варіантів: Котльаревського (власне Ломиковського) 1805, свіј. запис. в Харькові в 1840 р. і Д. Мороза; у нас јесть 2 ненапечатаних варјанти з лохв. повіту. Д. Костомаров (loc. cit.) з більшим резоном односить цьу псальму до часів ранішче Хмельницького, ніж Максимович до 1684 р., хоч на теперешніх варјантах јіјі јавно нальагли одміни 2-јі половини XVII ст. В усьакім разі до кошового Микити Вдовиченка, котриј в 1672 р. намірьавсь взьати в Царьгороді Золоті Ворота ј вернути јіх в Кијів (Соловьевъ, Истор. Россіи, XII, 123–126) цьа псальма не підходить. — Може бути, шчо в старі ж часи, в XVI–XVII зложена була ј розширена по всіј Украјіні пісньа про Морозенка (у Максимовича 1834, 74–76; мусить бути підправлена; в Рус. Днѣстр. 18, у Pauli, I, 146, у Метл. 408–412; 10 варіантів; у Костомар. — Мордовц. 193–197; 2 вар., з котрих 2-иј, мусить бути фальшованиј; у Головцк. I, 5–6; у нас јесть 12 варіантів), та в більшіј части својіх варіантів вона прилагоджена вже до пізнішчих часів, најбільш до часів спілки шведів з турками, в 1711 р.
