СХІДНІЙ РАНОК
Легким зідханням
Підвелась заграва.
Ранок прозорими крильми сходу
В небі, що поблякло чорнушковим цвітом, —
В замутненій блакиті
Злотистий пил розвіяв.
Він смілим рухом із-за гір
На струнну павутину схованого сонця
Розкидані туману клапті ниже.
Вже сонце десь лаштується на вихід
Із тихих зоряних покоїв,
І звуки перші подає
Протяжним співом труб світляних…
Як заспана татарка молода,
Сідає на постелю моря
Зоря чорнява,
І пучками рожевими хмарок
Примхливо так — он протирає очка.
А ніготки її кругленькі,
Накрашені червоно наче Байрам,
Що раннії черешні,
Солодким соком сяють.
Пружава сила піднялась —
Спалахло сонце
Пристрастю яркою,
