Щоб бритвою сірі —
Різали простори
Щоб чували вуха
Як трава говорить,
Як тиха берізка
Над пашистим кміном
Парашюти зносить,
Мов над лісом піній.
Я також радію
Укупі з тобою,
Що впиваю хвилі
Радісного бою;
Коли моя мила
До мене зубами
Блискає зі сміхом,
Мов журчить фуганок.
Але я радію
Не крізь винні очі, —
Я тоді веселий,
Як сльози лоскочуть;
Як сльози блискають
Од гострих прийманнів,
Коли мислі дужі,
Мов гори туманні,
Мов клуби туману
Повагом проходять,
А радість у серці
Веде хороводи.
