сином воєнного священика, родом з під Харкова; але не признавав себе ні до якоі нациі и говорив, що він „славянин“. — „Предок мій був козак Маслюк; утік з Украіни в Московщину и став Маслюков. Син его чи онук перебіг у Польщу и зробився Маслюковским и католиком. Прадід вернувся до православія и поселився в Россиі… ну, до якоі-ж нациі я повинен належать? Певно ні до-якоі!.. тілько славянин!“ Так говорив Маслюковский. — Та й те треба додать, що Маслюковский не любив розмови ні про політику ні про літературу и вельми мало тямив в іх. За те до панночок — так тягло ёго, наче магнит тягне до себе зелізо.
(Дальше буде.)
Ру0КА
ИСТ0Р|Я
в житєписях єi найголовнійших діятелів. М.П. К. 0 С Т У 0 М1А P 0 B А.
(Переложив Ол. Барвіньский.)
Перший відділ: Панованє дому св. Володимира. IV.
Князь Володимир ДПономах. (Дальше).
Тогді вже, як видно, виробив ся вповні характер Володимира и в нім дозріла гадка ділати не для особистих своіх виглядів, а в хосен всéі рускоі землі, на скілько він міг той хосен розуміти; найбільше-ж — енерЛічно, сполученими силами спасти руску землю від Половців. Доси виділи ми, що Володимир. скілько було можна, старав ся устроіти покій між Русинами й Половцями; та з того часу він стає ся завзятим и непримиримим ворогом Половців, воює з ними, підіймає на них усіх руских князів и з ними всі сили руских земель. Вражду сю розпочав він поступком з двома поло вецкими князями: Китаном и Илтарем. Сі князі прибули під Перея славль договорювати ся про супокій, розуміє ся з заміром сей
супокій нарушити, як и перше робилось. Китан став між валами за городом, а Ilлтар ис знатнійшими людьми приіхав в город ; з рускоі сторони виправив ся до Половців закладником син Воло димира Святослав. Тогді-ж прибув від Святополка Кнівлянин Славята и раяв убити
Илтаря, що приіхав до Русинів. Володимир спершу не рішав ся на таке віроломство, та до Славяти пристали дружинники Воло
