Сторінка:Приказки. Частини I-IV. 1871.pdf/388

„Хлопья, геваленко, лозиной насъ стягае,
„Ще й паши не дае повольний,
„Да насъ якъ поросятъ куди зхотівъ ганяе;
›Не тямить іолопъ сей, що нашъ шляхецкій родъ
„Ведеться од'гусей, що римській чтивъ народъ;
 ›Що Капітолію зпасли од'Бренна,
›И памьять іхъ на вікъ в'гісторіі священна;
 ›В'честь іхъ бувъ установленъ ходъ.‹ —
— „Я чувъ; а васъ за що хотіте щобъ вважали?“ —
Зпитавъ панокъ у сіхъ. — „Да наши предки……“ — „Чувъ,
 „Якъ ще у школі бувъ;
 „А ви самі якую пользу втяли?“ —
 — „Да наші предки Римъ…‹
— ›Тю, на дурнихъ! дже чув;
 ›Да ви прославилися чимъ?“ —
— „Да ще ні чімъ“. — „За віщожъ поваженье?
„Воно-й довліе імъ; — хто бришка дідовскімъ,
 „То й хлюбиться чужимъ,
›А ви, небоги, ще лишь гідни на печенье.‹

*

Сю приказку яснійшь ще бъ можно зтолковать,

Мовля Криловъ, дакъ гуси зашипять.

 

---

 

II.

 

Голубка да іі годовань.

 

---

 

 Якъ вже весна гаі оділа
 И кровь у пташекъ и звірей
 Коханьемъ одогріла,
Голубка и собі збажала дбать дітей;