сільськогосподарчих комун, яко зовсім добровільних спілок землеробів для ведення великого спільного господарства.
Вважаючи всі ці заходи за єдиний шлях до абсолютно необхідна піднесення продуктивности землеробської праці, Р. К. П. змагається до можливо повнійшого переведення в життя сих заходів, до їх поширення на відсталійші области країни і до дальших кроків у тім же напрямі.
Зокрема Р. К. П. виступає:
§ 110-111 1) за всеможливе державне підтримання сільськогосподарчої кооперації, занятої переробленням продуктів сільського господарства;
2) за широко переведену систему меліорацій;
§ 112 3) за широке й планове заосмотрення інвентарем бідного й середнього селянства шляхом уладження позичалень.
§ 113 Числячися з тим, що дрібне селянське господарство істнуватиме ще довго, Р. К. П. змагається до переведення ряда заходів для піднесення продуктивности селянського господарства. Такими заходами являються: 1) упорядкування селянського землекористання (усунення розкиданосте земель, вузької форми їх і т. п.); 2) постачання селянам ліпшого насіння й штучних гноїв; 3) уліпшення породи селянської худоби; 4) поширення аґрономічного знання; 5) аґрономічна допомога селянам; б) направа в совітських ремонтних майстернях сільськогосподарчого селянського інвентаря; 7) уладження позичалень інвентаря, пробних станцій, взірцевого поля і т. п.; 8) меліорація селянських земель.
§ 114 11. З уваги на те, що протилежність між містом і селом є одною з найглибших основ господарчої й культурної відсталосте сел, а за доби такої глибокої кризи, як теперішня, ставить як місто, так і село перед безпосередньою небезпекою виродження і загибели, Р. К. П. бачить в знищенню сеї протилежносте одну з головних задач комуністичного будівництва і поруч з загальними заходами вважає необхідним широке й планове притягнення промислових робітників до комуністичного будування в сільськім господарстві, розвинення діяльности встановленого вже совітською властю для сеї мети загальнодержавного „Робітничого комітета допомоги“ і тому подібне.
