Перейти до вмісту

Сторінка:Програма большевиків КП Росії та КП України. 1920.pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

котрої є чисельна перевага дрібнобуржуазних верств населення, Рос. Ком. Партія формулує сі задачі ось як:

В загальнополітичній области.

§§ 46-47 1. Буржуазна республика, навіть найдемократичнійша, освячена гаслами всенародної, загальнонаціональної чи понадклясової волі неминуче зоставалася на ділі — тому, що істнувала приватна власність на землю й инші засоби виробу — диктатурою буржуазії, машиною для визиску й пригноблення величезної більшости робучого люду жменькою капіталістів. В протилежність до сього пролєтарська, чи совітська демократія перетворила масові організації саме поневолених капиталізмом кляс пролєтарів і біднійших селян-напівпролєтарів, себто величезної більшости населення, в сталу й єдину основу як місцевого так і центрального державного аппарату, внизу і доверху. Тим самим совітська держава, між иншим, в без порівнання ширшім розмірі, ніж де будь инде, здійснила місцеве ж краєве самоуправління без усяких призначених вверху властей. Задачею партії є невтомна праця над дійсним переведенням в життя повністю сього вищого типу демократизма, який для свого правильного функціонування вимагає сталого підношення культурного рівня орґанізованости й одмодіяльности мас.

§ 48 2. В протилежність до буржуазної, котра скривала класовий характер своєї держави, совітська власть відкрито признає неминучість клясового характеру кожної держави, доки зовсім не щезне поділ на кляси і разом з ним усяка державна власть. Совітська держава, по самій сути, намірена до подавлення опору визискувачів, і совітська конституція, виходячи з того, що всяка свобода є обманом, коли вона протирічить визволенню праці від гнету капиталу, не спиняється перед позбавленням визискувачів політичних прав. Задача партії пролєтаріята є в тім, аби, проводячи невідхильне подавлення опору визискувачів і ідейно борючися з глибоко закоренілими забобонами про абсолютний характер буржуазних прав і свобід, розясняти разом з тим, що позбавлення політичних, прав і всякі обмеження свободи необхідні виключно яко переходові заходи боротьби проти спроб визискувачів відстояти або відновити свої привилеї. В тій мірі, в якій щезатиме обєктивна можність визиску одної людини другою, щезатиме й необхідність сих тимчасових заходів і партія змагатиметься до обмеження і повного скасування їх.