Цю сторінку схвалено
Плаче, сьміється
І затиха.
Сяють зірницї;
Спустилась ніч;
Поверх дзвіницї
Віщує сич…
І я прокинувсь
Тяжко зі сну,
Неначе ринувсь
Знов у труну:
Тьма надімною,
Стужа дійма,
А за стїною
Виє зіма.
До товариства.
Не горюйте, що тьмою окрите
Непривітане ваше життя,
Кровю серденько все перелите,
Перебрехано кращі чуття;
Сьвіт обвіяний пахом могили
І до краю панує тюрма,
Задаремно погублено сили,
В тїлї кістки живої нема…
Не сумуйте, що купа на купі
Всї поляжем за дїло сьвяте:
