але єсть одна річ, що весь час перешкоджує мені мати з ним будь-які зносини. Він підробив загрозливого листа від імени відомого бандита… Принаймні той нишком приписував його моєму батькові. Цей лист, кінець-кінцем, може бути й спричинився посередньо до його смерти».
Префект на мить замислився.
«Що ваш батько в це вірив, коли, піддавшись жвавості своєї вдачі, він нарікав на Баррічіні — це річ вибачна; але вам так засліплюватись не дозволено. Подумайте-ж, що Баррічіні не було жадної користи підробляти цього листа… Я не кажу вам про його вдачу… ви його не знаєте, ви упереджені проти нього… але ви не можете припускати, що людина, знаючись на законах…»
«Але, пане», сказав Орсо, підводячись, «подумайте й ви, будь ласка, що говорити мені, що цей лист не єсть робота Баррічіні, це значить приписувати його моєму батькові. А його честь, це моя честь».
«Ніхто більше за мене, пане», казав далі префект, «не певен чести полковника делла Реббіа… але… автор того листа відомий тепер».
«Хто?» крикнула Коломба, підходячи до префекта.
«Негідник, причетний багатьох злочинів… злочинів, яких ви, корсиканці, не прощаєте; це злодій, такий Томазо Б'янкі, тепер ув'язнений у Бастії — він признався, що написав того фатального листа».
«Я не знаю цього чоловіка», сказав Орсо. «Що могла бути за причина в нього?»
«Це тутешній», сказала Коломба, «він брат колишнього мірошника. Це лиха людина й брехун, йому й вірити не варто».
«Ви зараз побачите», провадив префект, «який інтерес він мав у цій справі. Мірошник, що про нього каже ваша сестра — його звали, здається, Теодор, — наймав у полковника млина на потоці, що за володіння нею пан Баррічіні
83
