гостра й така переконуюча, що противник рішився відкрити маску. До речі замітимо, що й у неспокійних часах появляються нпр. редакційні статі без підпису. Але тоді за них відповідає редакція, — вона бере їх на свій рахунок. Оправданнє масковання себе в публичній полєміці може полягати тільки на особистій небезпеці. Інакшого оправдання нема.
Безпосередній привід до сеї полєміки дала статя відомого вченого, проф. ґеоґрафії п. дра Степана Рудницького п. з. „Галичина та Соборна Україна“, поміщена в 33. ч. III. річника „Українського Прапора“, офіціяльного орґану Галицького Уряду. Як відповідь на сю статю появилася в тижневику „Воля“ ч. 6–8, який виходить у Відні під редакцією наддніпрянського журналіста п. В. Піснячевського, — псевдонімна статя п. з „Січові Стрільці й Галичина“, в якій псевдонім (як опісля показалося, був ним п. Павло
