Сторінка:Про походженє людини (1919).djvu/6

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ходять яких кілька тисяч лїт. Єсли-ж бажаємо поглянути дальше взад, то бракує нам карт в книзї історії, усе є покрите темною занавісою. Найстарші египетські памятники, найдавнїйші біблїйні перекази не виходять поза границю тих кілька тисяч лїт.

А прецїнь тих кілька тисяч лїт, то заледви малесенький дріб в порівнаню з тим великим часом, який пережив вже людський рід на земській кулї. Знаємо про се не з писаної історії, але з викопалин, зі знайдених в ріжних покладах землї людських костий.

А як малесенькою є та доба часу, підчас якої жили люди, що вміли вже оставити по собі якісь слїди будівлї або знарядя, супроти тих мілїонів лїт, що були конечними для розвою такої маси преріжних зьвірят, ростин і самого чоловіка! Відомо одначе нам, що все, що жиє на земській кулї, від найменшої ростинки і хробачка аж до чоловіка, не найшло ся на землї готове відразу, але розвивало ся, змінювало ся поволи, постепенно, переходило ріжні доби розвою. І чоловік також підлягав і підлягає тому загальному законови безперестанного розвою, безнастанних змін; він також не відразу був таким, яким бачимо його на землї нинї. Ми бажаємо власне дальше представити ті зміни, яким