Якъ же любы намъ осели̂
Господа святого!
Такъ душа моя и тає
Въ святи̂ дво́ры Ёго;
Сердце й тѣло ажъ радѣють
До Бога живого.
Бо хоро́мину для се́бе
И пташка знахо́дить;
Для дѣто̀къ свои̂хъ гнѣзде́чко
Горлиця готовить
При Твое̂мъ свято̂мъ во̂втарю,
Боже мо̂й и Царю!
О, блаженни̂ тѣ, що въ до́му
Твое̂мъ пробувають:
Въ вѣкъ изъ вѣку Твою славу
Воны величають.
О, блаженни̂, для кого Ты
Заступникомъ, Боже,
И хто въ сѐбе путь до Тѐбе
На сердцѣ положить.
Хоть плачевнымъ доломъ по̂йдуть —
Будуть тамъ криници̂,
И дощи̂ благословенни̂
Стануть зъ неба литься;
Одъ однои̂ воны силы
По̂йдуть до другои̂,
И Всевышнёго тамъ Бога
Узрять на Сіонѣ.
