черезъ дошкы на улыцю. Черезъ времня побачыли разъ того цыгана кой-яки люде на базари та й сміютьця зъ його:
— А що, цыгане, чы добре тебе выучывъ той чоловикъ, якъ коней красты?
— Та хиба-жъ я кравъ? Я тильке пошуткувавъ, а винъ бачъ прынявъ за правду; якъ-бы я знавъ, шо винъ такый сердытый, такъ и у двиръ-бы до його не зайшовъ!
— А прызнайся, здорово винъ тебе одлупывъ?
— И, якъ тамъ здорово!
— Та бывъ цилисенькый день!
— И якый тамъ у Бога день! Тильке ось сонце сходе, — заразъ и заходе!..
— Та брешешъ, — не прызнаешся! Вытягавъ тебе, якъ собаку, по усьому двору!
— И якый тамъ двиръ! Корова ляже и хвоста не простягне!… Тутъ тильке тягне, тутъ и завертае!..
— Бывъ-бывъ тебе, волочывъ-волочывъ, та ще й черезъ дошкы кынувъ!
— Такъ щожъ! Мене понеслы, якъ пана, а винъ побигъ, якъ собака!
А. Пивень.
