Сторінка:Півень О. Веселымъ людямъ на втиху! (1906).djvu/34

— 39 —

Не уляжемося,
Теперъ ничъ невелычка —
Не награемося!
Ой, я награвся,
Ой, нагулявся,
Якъ у саду, соловейко
Та й нащебетався!
А у саду соловейко
Щебече раненько,
А моему мыленькому
Гулять веселенько.
Ой, до мене симъ ходыло,
Та й ничого не зробыло,
А теперь одынъ ходыть —
Поясочокъ незаходыть…
Поясочокъ симъ аршынъ,
Обійшовся разъ одынъ…

*^**

На бережку у ставка,
На дощечци у млынка,
Хвартухъ прала дивчына,
Плескалася рибчына.
Та й упала въ ставъ небога,
Гей, немае тутъ никого,
И никому пидбигты,
Щобъ дивчыну вытягты!
Крычыть проби йійи маты,
Щобъ дивчыну рятуваты;
Каже, що за працю тую
И дивчыну подарую.