Перейти до вмісту

Сторінка:Півень О. Веселымъ людямъ на втиху! (1906).djvu/37

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 42 —

Повивъ йійи на мистокъ, та й упхнувъ у воду!
— Оттутечкы, стара бабо, оттутечкы кайся,
Тутъ водыця холодненька, тутъ и покупайся!
Ой, тутъ баба крыкнула: рятуй мене друже,
Нащо мене сюда ты пхнувъ, тутъ холодно дуже!
А що баба вырыне, тутъ дидъ кіемъ и двыне,
Поты баба булькотала, покы и пропала.
Иде дидокъ вулыцею, та въ долони плеще, —
— Ой, колы здоровъ я буду, оженюся ище!


***

Заставывъ мене мужъ,
Заставывъ чоловикъ:
— Звары мени, жинко, рыбу,
Звары мени, жинко, рыбу.
 И по хати стрыбу, стрыбу,
 И по синяхъ стрыбу, стрыбу,
 Якъ неначе варю рыбу,
 Якъ неначе варю рыбу.
А я-жъ рыбы не варыла.
Чоловика одурыла,
Йій-право, одурыла,
Йій-право, одурыла!
 Заставывъ мене мужъ,
 Заставывъ чоловикъ:
 — Звары мени, жинко, ракы,
 Звары мени, жинко, ракы.
И по хати та-ра-ракы,
И по синяхъ та-ра-ракы,