Люде почытають та боятьця другыхъ людей бильше всього за богатство, а якъ якыхъ такъ за розумъ, а то бувае и такъ, що другого боятьця черезъ те, що винъ хочъ и дурный та здоровый. Ось вамъ маленькый прымиръ.
Зибралысь разъ диты гурьбою, выйшлы за станыцю та й гуляють; колы ось дывлятьця воны, йиде дорогою жыдъ, що торгуе лавкою у станыци, и диты його уси зналы. Поховалысь уси диты у жыто, щобъ якъ поривняетьця жыдъ зъ нымы, выскочыть на дорогу та злякать його; а дали одынъ хлопець и каже:
— Давайте лучше попросымъ у його грошей!
— Такъ винъ не дасть!
— Ось побачыте, колы не дасть! Я зроблю такъ, що жыдъ излякаетьця та й дасть!
А цей хлопець бувъ мижъ нымы самый бильшый, а голова у його була здорова-здорова, кудлата та страшна. Тильке дойихавъ до йихъ жыдъ, якъ выскочять прожогомъ изъ жыта диты, прямо якъ справжни розбойныкы, пидскочылы до повозкы та до коней, та уси якъ закрычать:
