Сторінка:Русалка Дністровая.djvu/45

25

А старая єго мати на крѣселку сиднт,
Маленькоє воробятко на руках держит:
Теперь-же я моя мати, щоб Бога ся не бояў,
Теперь-би я тобѣ мати до порога главу стяў.^[1]

 

---

 

11.

 

Коли Турки войовали,
Бѣлу челядь заберали,
И в нашоѣ попадоньки
Взяли они три дѣвоньки.
Едну взяли по пре-конѣ,
По пре-конѣ на ременѣ,
Другу взяли по пре-возѣ,
По пре-возѣ на мотузѣ,
Трету взяли в чорні мажѣ. —
Що ю взяли по пре-конѣ,
По пре-конѣ на ременѣ,
Тота плаче: Ой Боже-ж мій!
Косо моя жоўтенькая!
Не мати тя росчѣсує,
Візник бичем розтрѣпує!
Що ю взяли по пре-возѣ,
По пре-возѣ на мотузѣ,

1. Примѣрй: Пѣсни Малороссійскія изд. Максимовичем кн. І. „Злая мать.“