30
Заведе мя дѣвчина
Шо с чорними очима. —
Ой, там при долинѣ, ой, там при потоцѣ
Пют мед горѣўку Козаки молодцѣ;
Межи ними Гетьман склониў головоньку,
Склониў головоньку коню на гривоньку: —
Братя-ж моѣ, братя! чого-сь ми тяженько!
Чого-сь ми тяженько на моє серденько!
Либонь-бо я забиў свого близенького,
Свого близенького брата рідненького.
Не дивуйте братя, що я брата забиў;
За димом не видно, за стрѣльбоў невчує. —
Витачайте, братя! вози кованіѣ,
Виводѣте братя, конѣ вороніѣ,
Запрягайте в шлиѣ шлиѣ ремѣнніѣ,
Вивеземо брата межи три дорозѣ,
Межи три дорозѣ на биті гостинцѣ,
Викоплемо єму глибоку долину,
Висиплемо на нѣм високу могилу,
Посадимо на нѣм троякоє зѣля:
Першоє зѣленько пахнющий васильок,
Другоє зѣленько крещачий барвѣнок,
Третоє зѣленько рутка дрібнесенька. —
Будут дѣвки прихоџати теє зѣля рвати,
Будут мого брата, брата споминати:
