Ця сторінка вичитана
56
Покотили-се коси,
З близка-се кланєючи,
Отцеви матѣночцѣ дєкуючи. —
17.
(Коли вѣсѣлє відійде до Князя, свахи спѣвают.)
Встаю я скоро свѣт,
Педивлю-се на подвіре, леше слѣд
Де кованѣ залубницѣ стояли,
Де воронѣ конички ірзали,
Тотѣж мою Марисечку, взєли. —
Чи я тобѣ мамко не дитєтко?
Шчо ти мене даєш прічки,
Протѣв темноѣ нічки. —
Дай-же менѣ мамко соло вєтко,
Аби менѣ раненько шчебетало,
Щоби мене раненько пробуџало;
Бо чужая матѣночка не збудит,
Хиба піде до сусѣди посудит:
Отиж моя невѣстицє такая
Як у лѣсѣ колодище гнилая.
18.
(Коли перемѣтку наряџают.)
Летѣла бѣла пава,
