|
Пѣснь Люмира пѣснь Бояна [1]
Голоснѣсше ѣй гула. —
Нинѣ думка йде сумненько
Темним лѣсом гомонит,
За Дунай, за Днѣпр туженько
Згадка журна лиш летит.
По над Днѣстра берег крутий
Гамор галичь розлягат —
Там сум душу хапле лютий
В безвѣсть гадка пропадат. —
Городища де бували,
Днесь могили ся звели,
Богів храми де стояли
Грехіт мохи поросли. —
По за води по за тихі
З Славоў гаразд пробуваў —
Загудѣвши вихорь лихий
И слѣди их позмѣтаў! —
|
