той буде дань звичайну ёго царській милості віддавати, як и перше.“ Козацькі старшини, що заключали договор, дбали тілько про „вольності“ козацькі; посполитий народ лишався на іх самоволю, а між тим в народі позістала думка, що роздвоєнє на козаків и посполитих сталося случайно: „можнійші (богаті и знатні) попали в козаки, а підлійші (біднійші) осталися мужикамии“. Польскі понятя неминучо перейшли до козацьких проводирів; свободу розуміли по польски; бути свобідним — значило мати такі права, яких не мали инші; ніхто не силкувався додуматись до способів, щоб завести волю рівну для всіх, а між тим кождий з народу хотів статися вольним в змислі висказанім, не бажаючи волі для своіх побратимів. За панованя московського положенє посполитих конечно мусило поправитись в тім згляді, що вони не були вже підданими панів; та се положенє було вельми непевне при козацькій управі землею. Землі найбільше були в руках козаків и шляхти, що пристала до козаків. Кождий, як було можна, „займовалъ“ (займав) землі, присвоював іх собі, на основі першого заволодіня, або випрошував іх у козацького начальства; посполиті хоча й мали своі уділи (грунти), та вся земля була війсковою и право посполитих на володінє землею стало залежним од „войска“. Козацькі урядники и прості козаки з дозволу своіх начальників присвоювали собі власть над мужицькими „грунтами.“ Так н. пр. ставшися „державцею“ над „маєтностю“ т. є. над звісним округом землі, такий державець присвоював собі право на „послушенство“ тих посполитих, котрих грунти були в окрузі ёго маєтності. Заводилися так звані „державські слободи“ т. є. пани, що мали пусті простори земель, приманювали до себе посполитих дарованєм вольностий, та опісля посполиті попадали в тяжку залежність від панів на чужій землі. В самім козацькім привилеёванім стані не могла бути рівність. Козацькі старшини и ті с козаків, котрих вони підмагали, захопили дія себе більше земель и маєтностий и скоро піднялись понад своіх товаришів так, що між козаками стали визначатись два стани: козаки „значниі“ (знатні) и чернь. Интереси черні сходилися з интересами посполитих. Такий лад завівся остаточно не відразу, а почався вже в часах Хмельницького и по ёго смерті, викликав нераз завзяту внутрішну боротьбу, котра сходилася и с политичними питанями. Старигани и знатні козаки добивались того, щоб скріпити своі привилеі и управляти цілою землею. Іх идеал був польско-шляхоцький, що відповідало и тодішній культурі Украіни, виробленій під польским впливом. Після того, як вони стрічали для своіх домагань
