оборони, хотіло крім Киіва посадити своіх воєводів по других містах и лишити самоуправу тілько козакам и міщанам, а решту народу підчинити судови воєводів и дяків. Усё то роздражняло Виговського и ворушило уми. Противники московськоі власті розсівали в народі трівожливі чутки, ніби то Москва хоче лишити тілько незначне число козаків и ввести свою управу, але як ся вість викликала зворушенє між знатними козаками, посполиті, а з ними и чорні козаки, кричали, що буде гарно, як заведуться воєводи и будуть усі рівні, хоч заразом вони боялись, щоби воєводи не нарушали обичаів и не погнали людий насильно в Московщину. В тім часі став дійствувати чоловік, що добився опісля важного значеня. Се був ніжинський протопоп Филимонов. Він тайно писав у Москву на старшин, виставляв свою прихильність государеви, радив чим скорше прислати воєводів и обняти цілу управу краю. Московське правлінє не відважилось на такий рішущий вчинок. Між Виговським и Пушкарем повстала отверта межиусобиця. Московські гінці іздили и до Виговського и до Пушкаря, силкуючись іх помирити; Пушкар, щоб підлеститись Москві сам заявляв бажанє, щоб прислали воєводів. Виговський просив помочи воєнноі для приборканя Пушкаря, та не діставав іі и жалувався, що Москва потакує ёго ворогови. Наконець в червцю 1658 р. Виговський сам без підмоги царського війска знищив Пушкаря. Сей поляг в битві під Полтавою. Посполиті, що становили війско Пушкаря, втікали ватагами на оселі в украінні землі московського государства и на Запороже.
С того часу гетьман Виговський неустанно докоряв московському правліню. Виговський в розмові з московськими гонцями дорікав Москві, ніби то вона тайно підбурювала против ёму Пушкаря и знов піддержує зворушенє між посполитими, кричав разом с своіми полковниками, що ні за що не допустить впровадженя воєводів, и просто виразився, що під польским королем козакам було лучче. Між тим в Киів замість Бутурлина прибув другий воєвода, Василь Борисович Шереметєв, чоловік зазорливий, склонний добачати у всім зраду; він зачав саджати в тюрму киівських козаків и міщан. Се дало новий повід до наріканя. Поляки побачивши, що між козаками не ма ладу, післали до Виговського зручного пана Бенёвського, котрий всіма способами підбурював козаків против Москви, и обіцював ім великі користі, як вони злучаться с Польщею. Ёму поміг тоді оден чоловік украінський, що добився великого впливу и над гетьманом Виговським и над старшиною — Юрий Немирич. Він належав до давноі руськоі
