Сторінка:Руска история (1875).djvu/278

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

куртки шкіряні) и лапті, закажуть носити чоботи и опісля стануть переселяти козаків за Білоозеро; а з другоі сторони обіцяв ім щастє в союзі с Польщею. Тепер — говорив він — не буде більше неволі; строгий закон не допустить до самоволі панів над підданими. По такій промові уложено договор звісний в историі під назвою „Гадяцького“. Украіна (нинішні губерниі: полтавська, чернигівська, киівська, східна часть волинськоі и полуднева подільскоі добровільно злучилися с Польщею на правах самостійноі держави під назвою „великого княжества руського“. Верховну власть виповняючу мав у руках гетьман, котрого виберали досмертно, а потверджував король. Велике княжество руське мало мати свій верховний трибунал з урядованєм в руськім язиці, своіх державних достойників, свій скарб, свою монету, своє війско, що складалося с 30.000 козаків и 10.000 регулярних. Обіцяли остаточно знищити унию. Установлено також завести дві академиі з университетськими правами — в Киіві и в иншім місци, де покажеться відповідним; крім того в ріжних місцях — школи без обмеженя що до числа; оголошувано зовсім вольне печатанє книг. Наконець гетьман міг представляти щорічно королеви козаків для наданя ім шляхоцтва, але щоб число таких в кождім полку не перевисшало 100 людий. Але що до прав панів над посполитими, котрі будуть жити на іх землях, не постановлено ніяких засад, крім того, що панам не позволювали держати дворовоі команди.

Вслід за тим Виговський готовився нападати знов на Шереметєва, та заразом посилав у Москву письма, в котрих впевняв царя о своій вірності.

Та ёму більше не вірили. В листопаді вступив Ромодановський на Вкраіну з війском. Посполиті, що бажали статись козаками, узброілись и приставали до ёго. Ромодановський вибрав другого гетьмана, Безпалого. Лівобіч Дніпра почалась межиусобиця, точилась ціле літо и весну слідуючого 1659 р. На поміч Ромодановському прибуло нове війско під начальством Трубецького и цілих два місяці облягало в конотопськім замку ніжинського полковника Гуляницького. Тим часом Виговський завізвав кримського хана, з ёго помочю напав 28 червця на Трубецького и побив ёго на голову. Трубецький утік, а другий воєвода, Семен Пожарський, втерявши ціле своє війско, дістався в полон, а коли ёго привели до хана, сміливо вилаяв хана по московськи и плюнув ёму в очи. Хан казав стяти ёго. Таким способом Виговський вигнав Москалів з Украіни; лишився тілько Шереметєв, котрий з месті казав по варварськи пустошити місточка и села коло