ченя, як треба говорити проповіді в дні святих. Галятовський говорить: „Проповідь, котру ти виголосив у день якогось святого н. пр. Николая, можеш виголосити в день иншого святого н. пр. Василия; тілько в тих місцях, де ти говорив „Николая архиепископа Мирликійскаго“, вихвалюй Василия Великого або Григория Богослова и т. п. Можна навіть се, що говорив ти про Ивана Хрестителя, перенести на архистратига Михайла...“
Замітно, як Галятовський щадить своіх слухачів и боіться діткнути іх своіии пастирськими грізьбами. В проповіді в день св. Юра він доторкнувся пекла, та ёму стало жаль посилати там грішних слухачів и він радить ім не вдаватися в роспуку, в тугу. Правда, из св. письма виходить, що в пеклі більше буде душ, як на небі, и так треба, щоби пекло кии-небудь наповнилося — отже проповідник потішав тому слухачів, нагадуючи ім, що відай па світі багато невірних жидів, могамедан, єсть доволі всяких єретиків, ариян, несториян, адамитів, монофизитів: буде кому наповнити пекло; а ми православні християне — говорить він — будемо надіятися, що всі осягнуть вічне спасене. То ж само в проповіді в день св. Илиі він вибухнув против богачів и як би забув, що в день Юра всім обіцяв рай: „Не могуть — сказав він тепер — дістатися на небо люди богаті; іх душі обтяжені богацтвами, скарбами, маєтками; богачі за своімн богацтвами забувають про Бога; вони надуживають свого майна; вони тілько ідять, пють, веселяться, а про бідних людий забувають; не кормлять іх, до дому свого не пускають...“ Та опісля, проповідник змилувався над богачами и рішив, що й богатим можна доступити неба, як тілько вони будуть давати милостиню, спомогати церкви и монастирі и и.
Поміж творами Галятовського єсть оден писаний по руськи: „Души людей умерлыхъ.“ Тут автор веде нас на світ, показує нам оселі праведників и місця мук грішників — небо и пекло. Душі праведників розміщені після числа девяти ангельских хорів небесноі врархиі, відповідно тим повинностям, котрі вложені на сі ангельскі хори в одношеню до нашоі дочасноі жизні. В низшім хорі, именно в хорі ангелів, — котрим поручено наглядати душі людські підчас земського побуту, — перебувають хрещені діти, вбогі, сироти, вдови и сі, що жили чесно в брачнім союзі; в другім, висшім хорі, архангелів (котрих Бог до великих людий посилає), священики и церковні учителі; в третім, званім князствами, що обовязаний доглядати держав, наций и провинций, будуть перебувати царі, цісарі, князі, гетьмани, воє-
