Перше повне народне видання, в I томі, з поясненними й примітками проф. В. Сімовича, з портретом і біографією поета.
„… Виданий на гарному папері, читким і великим шрифтом, з гарною біографією поета, з дуже цінним та, як на сей день, для Кобзаря в цілому найкращим коментарем, — „Кобзарь“ Катеринославського Видавництва справді найблизче стоїть до назви народнього видання. Тому му щиро бажаємо, щоб сей „Кобзарь“ був на столі селянина в кожній хаті всієї України.“ (Л. Білецький, „Українська Трибуна“ з 3. грудня 1921.)
„… З ріжних оглядів заслуговує оце видання Шевченкового „Кобзаря“ на те, щоб воно знайшлося в руках кожного читача „Учительського Слова“… Не було досі такої широкої й заокругленої проби систематичного об'яснення всього „Кобзаря“, як це бачимо в виданню д-ра Сімовича… Потрібна (ця книжка) читачам „Учительського Слова“ у школі і при їх праці над позашкільною освітою, можна тільки гаряче поручити їм видання Шевченкового „Кобзаря“ з поясненнями та примітками д-ра Сімовича“. („Учительське слово“, ч. 2–4, з квітня 1922. р.)
„… В шісдесяті роковини смерти Т. Шевченка діждалися ми нарешті популярного видання цілого „Кобзаря“… Воно повинно найтися в кожній читальні й бібліотеці, в руках кожного вчителя, взагалі в руках кожного, хто сам собі й иншим хоче вияснити Шевченкові думки, в руках учеників, селян і робітників.“ (М. Возняк, „Письмо з Просвіти“, з 15. січня 1922.)
„… Се безперечно гарний і дуже потрібний дарунок українському народові… редакторові треба признати, що совісно виконав завдання популяризатора й совісно старався пояснити всі менше відомі вирази багатої Шевченківської слівні, що зовсім не було легкою річчю“. (О.Н. „Український Прапор“ з 7. січня 1922.)
„… Книга зроблена дуже уважно, зі знанням предмету і з досвідом педагога, котрий у першу чергу мав шкільну молодіж на оці" (Богдан Лепкий, „Українське Слово“, ч. 151, з 18. березня 1922.)
„…Я знаю це видання, як дуже добру роботу (ganz vortreffliche Leistung), яка однаково годиться і для студій і для навчання. Воно дійсно спопуляризує Вашого великого поета й головно причиниться до того, що його читатимуть і зрозуміють і поза Україною“. (3 листа проф. славістики Мінхенського Університету Еріха Бернекера до Видавництва.)
„… Перед нами нове, дуже, гарне й чепурно виконане видання Шевченкового „Кобзаря“, котре видавці назвали „народнім“… З цього погляду це дійсно перше в нас видання… безперечно давно вже відчувалася в нашій літературі потреба такого видання… Підкреслюю, що завдання д. Сімовича було не таке то легке, що взагалі він його подужав і що на будуче треба буде робити лишень виправки і зміни в деталях“. (Д. Дорошенко, „Хліборобська Україна“, кн. V—VI. з 1921. р.)
